• Факторинг — (від англ. Factoring — посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою: миттєвого отримання більшої частини платежу; гарантії повного погашення заборгованості; зниження витрат по веденню рахунків.
• Відповідно до законодавства України факторинг відноситься до фінансових послуг, та здійснювати факторингові операції мають право виключно банки або фінансові установи.
• Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.
• Фактор — це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Фактор передає або зобов’язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб).
• Клієнт — це сторона, що відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої сторони (боржника), за що отримує від Фактора грошові кошти.
• Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності.
• Відповідно до пункту 5 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Компанія, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов’язного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов’язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред’явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.

Законодавство України:

Глава 73 «Факторинг» Цивільного кодексу України

Розпорядження № 352 від 06.02.2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг …» Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

Правила надання послуг з факторингу.

Правила над-я посл з фактор-у ТОВ АЦ МОТОР СІТІ, наб-и чин-ті 15.05.17

«Примірний договір факторингу»